07 жовтня 2017 року в с. Тягинка відбудуться урочистості з нагоди 525 років битви під Тягиню.
Українські землі були одним з основних об'єктів татарських набігів. Насамперед це зумовлено розташуванням Кримського ханства, яке було своєрідним плацдармом для розгортання експансії у глиб українських земель. Крім того, польсько-литовська держава, у складі якої перебували тоді українські території, була не в змозі надійно захистити свої південні кордони. Так після захоплення земель нинішньго села Тягинка, турки під проводом перекопського хана Менглі-Гірея в 1491 році на місці генуезького замку, відвойованого у Великого княжества Литовського, побудували фортецю Тягин або Трунь-Яструб, що складалася з цитаделі і укріпленого передмістя та була одним з форпостів Османської імперії на нижньому Дніпрі.
У 1492 році козаки із Києва і Черкас захопили під Тягином турецький корабель. З цією подією зв'язують першу документальну згадку про українське козацтво. Не припиняли козаки турбувати тягинський турецько-татарський гарнізон і пізніше. У 1628 році на Тягин ходив корсунський полковник Філоненко, в 1673 році - кошовий отаман Іван Сірко, в 1693 році - фастівський полковник Семен Палій. Фортеця припинила своє існування наприкінці 17 ст. у зв’язку з походами гетьмана Івана Мазепи у пониззя Дніпра. До наших днів збереглися рештки оборонних валів та частини міських укріплень.
Влітку 1990 року відбулося святкування 500-річчя від дня першої писемної згадки про українських козаків. На високому валу, що залишився від зруйнованої в 18 ст. фортеці в 1992 році було встановлено пам’ятник на честь 500-річчя українського козацтва “Козацька Слава”. Монумент увінчаний скульптурою сумного архангела, що схилився на величезний меч та присвячений походу Івана Сірка 1673 року і розгрому татарської орди під Тягинкою в 1693 році під проводом Семена Палія. На лівому березі невеличкої річки, що впадає в Дніпро, в тому ж 1992 році встановлено іншій пам’ятник – гетьману Богдану Хмельницькому.
Ми повинні пам'ятати і трепетно шанувати священні сторінки нашої історії, примножуючи нев’янучу у віках славу великих наших предків, які своїми діяннями наближали, омріяну багатьма мільйонами українців державну незалежність.