Давидів Брід, село в Україні, має багатий історичний спадок. Це місце славиться традиціями, культурою та природою. Розташоване воно на східному березі річки Інгулець за 14 км від Великої Олександрівки та 12 км від залізничної станції Біла Криниця. Площа складає 2,045 км².
Згідно із записами «Довідника з історії заселення Херсонщини» село Давидів Брід було засновано 20 липня 1778 року. У 1795 році тут проживало 20 чоловіків та 16 жінок, які переселились із Рязанської губернії, нараховувалось 11 дворів.
Свою назву поселення одержало за іменем Давида - власника корчми, яка стояла біля броду на річці Інгулець. Через брід також проходив чумацький шлях, по якому везли сіль з Криму. Давид допомагав переводити через річку проїжджих та звичайних прохожих людей, знаючи особливості місцевості. Так, за його доброту і допомогу людям, в його честь було названо село.
З 1799 року село належало поміщиці Вольській Паладії Степанівні і складалося із 5-ти дворів.
У 1856 році, за указом царя Олександра ІІ, в межах села Давидів Брід була виділена земля дружині колежського радника Лежелянского.
Станом на 1886 рік в селі мешкало 683 особи, налічувалось 114 дворів, земська поштова станція, лавка, церковно-приходська школа, відкрита у 1885 році.
Біля села знаходиться курган бронзової доби: III тис. до н. е. — ІІ тис. н. е.. На сільському цвинтарі похований командир кінного полку Чорноморського козацького війська армії секунд-майор Петро Прокопович Щербина-Микульський, учасник штурмів Хаджибея та Ізмаїла.
Під час Української революції 1917—1921 років, Давидів Брід стає частиною Української Народної Республіки. Протягом Першої радянсько-української війни, у січні більшовики захоплюють населений пункт, але вже навесні українські та союзні війська, в ході контрнаступу, звільняють село. За результатами подальших воєнних дій, Давидів Брід перебував під радянською окупацією.
У 1920 році село було виведено зі складу Великоолександрівської волості і утворено Давидово-Брідську волость, до якої увійшло 11 населених пунктів. У 1922 році було створено Давидово-Брідську сільську раду.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 114 жителів села.
23 серпня 1941 року село було окуповане німецькими військами. Звільнили населений пункт 12 березня 1944 року.
У 1944 році Давидів Брід стає частиною новоутвореної Херсонської області у складі Великоолександрівського району.
У селі знаходилась школа, до якої щоранку з’їжджалися діти з навколишніх сіл, а жителі Давидова Броду вели розмірене сільське життя. Працювали сільрада, відділення пошти, сільська амбулаторія, дитсадок, Будинок культури.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області», Давидово-Брідська сільська рада об'єднана з Великоолександрівською селищною громадою.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Великоолександрівського району, Давидів Брід увійшов до складу Бериславського району, населення становило 960 осіб.
24 лютого 2022 року розмірене життя у селі змінилося. На територію України і в тому числі у Херсонську область вторглися російські війська. Під час російського вторгнення, у ніч з 12 на 13 березня 2022 року, Давидів Брід опинився під окупацією російських військ.
17 травня російські військові обстріляли колону цивільних автомобілів поблизу села, в результаті обстрілу загинуло щонайменше три людини.
Окупанти займали громадські будівлі та сільські будинки які їм сподобалися, вчиняли розбій і погроми, відбираючи у місцевих жителів худобу, продукти, майно. Тримали у постійному страху людей, які залишились у селі. Корінні жителі без особливої потреби старалися не з’являтися на вулицях. Перед тим як піти з Давидова Броду, росіяни підірвали міст через Інгулець, влаштували в селі пожежі, підпалюючи будинки, спалили лісосмугу біля села, замінували весь населений пункт разом з навколишніми полями та городами. Повністю знищили місцеву амбулаторію.
Після початку українського контрнаступу, наприкінці травня 2022 року, територія села Давидів Брід стала зоною активних бойових дій.
У селі залишилось близько 50 чоловік. Люди виживали чотири місяці у повній ізоляції під вогнем. За цей час село виявилося майже повністю зруйнованим, різного ступеня пошкодження отримали 260 будинків житлового фонду.
4 жовтня 2022 року силами 35-ї окремої бригади морської піхоти Збройні сили України село остаточно звільнили від російських загарбників.
Із відходом російських окупантів на лівий берег Дніпра, обстріли села припинились і воно почало оживати.
Зараз благодійними організаціями та власними силами відновлюються будинки, відбудовано міст через річку Інгулець, розпочато будівництво нового медичного закладу. Люди повертаються до звичного життя.
У мешканців Давидова Броду з’явився і свій власний символ незламності — люстра у великій глядацькій залі сільського Будинку культури. Люстра успішно пережила російську окупацію та чотири місяці безперервних обстрілів і продовжує гордо нависати над глядацькою залою, чекаючи, коли Будинок культури буде відновлений.
Історія Давидова Броду є дуже насиченою і відображає не лише історію самого села, але й важливі моменти в історії України загалом. Це село пережило багато історичних перипетій — від колоніального періоду до війни та окупації. Його назва пов'язана з простими людськими цінностями, адже Давид став символом допомоги і турботи про людей. Цікаво, як невеликі історії людей можуть створити цілу традицію, що перетинає століття. Звичайне сільське життя в Давидовому Броді поєднується з різними важливими історичними подіями. Водночас, село завжди відновлювалось, адаптувалось і продовжувало жити. І зараз, з початком відбудови після окупації, Давидів Брід має шанс на новий етап розвитку.
